Учень кропивницької школи Денис Бірзул: люди, як сонце (Фото, Відео)

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Plus
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

DSC02402Є люди, як сонце… Вони живуть й осявають усе навкруги: дарують радість спілкування, мудрість та щедрість душі. Погодьтеся, трохи незвично, коли це — зовсім молода людина, майже дитина, мудрість якої просто вражає. Саме таким є

15-річний Денис Бірзул, учень 9-го класу НВО – ЗОШ І-ІІІ ступенів №31 м. Кропивницького, який пише надзвичайно глибокі вірші. Нещодавно, дякуючи спільним зусиллям небайдужих людей, відбулася його творча зустріч із читачами 

DSC02408

з нагоди виходу у світ другої книги віршів автора «Якби в мене були крила». Увесь тираж – 1 тисяча примірників – буде відправлено на передову нашим воїнам.

ПЕРША ЗУСТРІЧ

АП2Уперше ми познайомилися з Денисом Бірзулом у січні 2015-го, коли готувалися до 25-річчя створення газети «Діалог»: вирішили зробити благодійний захід і зібрати кошти для трьох тяжко поранених бійців АТО. Наша відома журналістка та громадський діяч Неля Желамська, яку попросили зробити відеоверсію події, запропонувала головному редактору всеукраїнської газети «Діалог» Анатолію Петровичу Безтаці запросити хлопчика, який пише глибокі вірші для бійців, про війну на сході. Денису тоді не було й 14… Він вразив усіх присутніх надзвичайно серйозним сприйняттям сьогодення. Учора на презентації збірки Анатолій Петрович сказав так: «Дякую тобі, друже, що ти є…» і запропонував фінансову допомогу при друкуванні наступної книжки (вірші хлопчика ми друкуємо в газеті).

Очікуючи на свою маму в холі готелю «Турист», саме перед нашим благодійним заходом, Денис, переймаючись сьогоденням, написав вірш «Якби в мене були крила»:

Якби в мене були крила,

Міг би я літати…

Полетів би у той край,

Де наші солдати.

Я накрив би їх крилом,

Наче птах дитину,

Щоб не вбила куля їх у лиху годину…

Він і став назвою другої збірки віршів Дениса Бірзула. Перша називалася «…А війну розітру в долонці», і була видана за сприяння Кіровоградської міської ради у 2016 році.

МАМИНІ СЕКРЕТИ

DSC02432Писати хлопчик почав рано — із семи років. Його сприйняття дійсності нині настільки по-дорослому глибоке й мудре, що не може не вражати. Денис був ведучим на презентації й перед тим, як прочитати вірш чи попросити це зробити когось зі своїх друзів чи гостей, коротко розповідав передісторію написання твору. Хлопчик справді переймається дійсністю, особливо військовою дійсністю: пораненнями наших бійців, сльозами невтішних матерів, які втрачають синів, діток, які ростуть без батьків-героїв, захопленням у полон українських військових, втратою наших територій. Він чує розмови про війну, бачить мужніх солдат — і пише про це. У віршах лейтмотивом звучить прагнення до миру, до спокою, який Україна втратила від початку ворожої агресії. Та проте дуже багато оптимізму, віри в нашу армію, у наших бійців, зокрема, у воїнів легендарного 3-го полку.

Як же вдалося батькам виховати таку дитину? Можливо, знають якісь особливі секрети? Мама Дениса, пані Наталя, на святі після того, як син вручив їй квіти й подякував за все, що давала й дає у житті, сказала: «Ти для мене ті крила, завдяки яким я можу літати…» Економіст за освітою, жінка не бачить особливих секретів у вихованні — просто дуже любить свою дитину, ніколи не нав’язувала сину чогось свого, бо довіряла його думці, його ставленню до життя. Він рано подорослішав – так складалося їхнє життя. Із ранніх років займався різним — спортом, бойовими мистецтвами. Трохи несподівано почав навчатися танцям. Мама згадує, DSC02426як привела його до Тетяни Вікторівни Мутнової, керівника зразкового хореографічного колективу «Надія», як та відразу взяла його й перевела до групи дітей другого року навчання… І ось уже 10 років під її керівництвом хлопчик займається танцями, що не заважає йому навчатися в математичному класі, серйозно вчити англійську мову, вивчати гру на гітарі. І хоч мама не вбачає особливих секретів виховання, та вони є: це й вишита неї сорочка для сина, і патріотичний дух родини, і віра в нього, а головне — надзвичайна любов до своєї дитини. Нині 15-річний Денис для пані Наталі – і моральна підтримка, і чоловіче плече, і радість, і щастя.

ЛЮДИ, ЯКИМ НЕБАЙДУЖЕ

DSC02406А навколо є люди, які, бачачи цю неординарність дитини й прагнення мами, підтримують і допомагають. Друк книжки та проведення її презентації став можливим завдяки директору НВО – ЗОШ І-ІІІ ступенів №31 Тетяні Іванівні Тиханській. Вона знайшла спонсорів, дехто із яких захотів залишитися невідомим, організувала свято, на яке було запрошено чимало гостей, розповіла багато гарного про Дениса. Узагалі, навколо хлопчика відбуваються незвичні, цікаві і по-справжньому благородні речі: чоловік, який просто проходив повз, прочитавши його вірші, витягнув із кишені гроші й віддав їх на його творчість. А після презентації жінка, син якої нині служить у зоні АТО, підійшла й подарувала йому ікону, благословила. Вірші Дениса, днями, завдяки волонтерській підтримці, буде презентовано на фестивалі «Пісні, народжені в АТО» у Дніпрі.

Окремо про волонтерську підтримку. На захід було запрошено волонтерів, які передадуть у зону АТО «кишенькову» (так її називає Денис, бо військові, поклавши маленьку книжечку до кишені, зможуть її читати в години тиші) збірку віршів хлопчика. Виступаючи, DSC02445вони (Володимир Бурко, Андрій Твердохлєб, Вадим Нікітін та ін.) високо оцінили цей творчий доробок. В. Нікітін подарував на святі хлопчику волонтерські кошти – на друк наступної його книги віршів. Він та його товариші повезуть вірші бійцям у шпиталі, на передову. Зокрема, дякуючи волонтеру Паші Кучеренку, книгу хлопчика буде доправлено на віддалені позиції в Мар’ївку та Авдіївку…

ВІН ЗДАТЕН НА ВЧИНКИ

Виступали також військовики. Зокрема, заступник командира 3-го полку відзначив важливість віршів Дениса у справі патріотичного виховання молоді, підтримання духу бійців на передовій. Бо вони про віру, про перемогу, про наше життя.

Багато було журналістів на заході, а це означає, що про хлопчика дізнається чимало людей. Так, відома кропивницька журналістка, заступник головного редактора газети «Кіровоградська правда» Любов Попович, яка написала про хлопчика, DSC02447DSC02435наголосила, що він став ще одним героєм, здатним на вчинки, про яких пише їхнє видання.

Нехай тобі, щастить, Денисе!